Tags

, , , , , , ,

Συγγραφέας του μυθιστορήματος «Η Πτήση» και «Το Αεροδρόμιο» για τον πόλεμο στο Ντονμπάς, την επιστροφή της Κριμαίας και το καθεστός του Πούτιν στη Ρωσία

https://apostrophe.ua/ua/article/politics/government/2017-08-11/ya-znayu-kakim-budet-mehanizm-vozvrata-kryima-ukraine—sergey-loyko/13706

Автор романів “Рейс” і “Аеропорт” про війну на Донбасі, повернення Криму та путінський режим в Росії

Автор романів "Рейс" і "Аеропорт" про війну на Донбасі, повернення Криму та путінський режим в Росії Письменник, військовий журналіст та фотограф Сергій Лойко Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Письменник, відомий військовий журналіст, автор фоторепортажів із зони АТО і двох романів про війну на Донбасі – “Аеропорт” і “Рейс” – СЕРГІЙ ЛОЙКО у другій частині інтерв’ю “Апострофу” розповів, що покладе край бойовим діям на Сході України, як Крим повернеться під контроль Києва і для чого Росії потрібен свій “нюрнберзький процес”.

Першу частину інтерв’ю читайте тут: Путінський режим пожирає сам себе, війна на Донбасі скінчиться швидше, ніж за 10 років – відомий журналіст

– Наступного року на Росію чекають президентські вибори. Що має статися, щоб вибори в класичному розумінні цього слова відбулися? Чи це можливо?

– У Росії неможливі нормальні вибори за Путіна. Ніякої демократії за Путіна в Росії не буде. Тут, на жаль, діє правило про роль особистості в історії, коли одна людина з маленьким колективом однодумців узурпувала цілу країну. Як Пушкін написав чудово: “Властитель слабый и лукавый, плешивый щеголь, враг труда, нечаянно пригретый славой, над нами царствовал тогда”. Ось історія повторюється. Роль особистості в історії страшна.

У Росії було вікно можливостей в 1991 році, але цю кватирку забили, і російська демократія сама згубила себе, тому що вона дала можливість олігархам маніпулювати собою. І в 1996 році, коли [Борис] Єльцин начебто здобув перемогу над комуністичною партією, насправді це обернулося для країни величезною трагедією, тому що результати виборів були підтасовані. І я думаю, якби у 1996 році [Геннадій] Зюганов і комуністична партія перемогли на цих виборах, а, схоже, усе до цього йшло, то в Росії зараз була б зовсім інша історія, бо комуністична влада була би повалена протягом року ще більш жорстоким шляхом. Просто в Росії в 1991 році відбулася безкровна революція, люди не заплатили кров’ю, як українці заплатили за свою свободу, за свою демократію. Тому вони не змогли її правильно оцінити, і сталося те, що сталося.

Після короткого періоду комуністів у владі була б справжня революція, яка, я так думаю, закінчилася б “нюрнберзьким процесом” над комунізмом, люстрацією. Чому Німеччина змогла перехворіти фашизмом і одужати? Тому що в Німеччині був Нюрнберзький процес. Гітлерівські злодіяння були офіційно визнані злочинами і покарані. У Росії, в Радянському Союзі цього не було ніколи. Росії ще належить пройти свій “нюрнберзький процес” над комунізмом, над сталінізмом і над путінізмом.

– Ви вже згадували, що сюжет роману “Рейс” виношували давно і хотіли написати щось схоже після вибухів будинків у Москві в 1999 році. Чому все-таки тоді не написали і, озираючись зараз назад, як би ви вже охарактеризували те, що діялося в Росії на порозі нульових?

– Путіну пощастило з цінами на нафту, і тимчасове поліпшення свого життєвого рівня росіяни почали пов’язувати з приходом до влади Путіна. На цій хвилі він зміг займатися тим, чим він займався. Йому потихеньку прощалося все: удушення засобів масової інформації, вбивство політиків, вибухи будинків, війна в Чечні. “Зате як ми гарно живемо”, – говорили люди… А зараз вже починається ось ця радянська ущербна логіка, цвинтарна навіть – “аби не було війни”. Доходить вже до цього. Хоча Росія давно веде війну з усім світом.

– Але поки що не в самій Росії. Хто може змінити цю ситуацію? Як, наприклад, ставитися до постаті Олексія Навального? За ним така сила спостерігається?

– Олексій Навальний – неоднозначна політична фігура, але іншого, як кажуть, сьогодні не дано. Зрозуміло, звичайно, що ні в яких виборах він брати участі не буде, його не допустять, швидше за все. Але він зараз виконує дуже важливу функцію, він працює таким криголамом з руйнування іміджу путінської Росії. Багато хто в Україні сьогодні Навального звинувачує у тому, що він – проект Кремля. Але навіщо Путіну такий проект, коли Навальний виводить десятки тисяч молодих людей? Це найстрашніший кошмар путінської влади, тому що молоді люди у всіх країнах здійснювали “кольорові революції”, чого найбільше боїться путінський режим. Навальний виводить десятки тисяч, це єдиний політик, який здатний вивести десятки тисяч людей на вулиці Росії. Ці люди кричать, скандують: “Путін – злодій”. Як це співвідноситься з антинавальною істерією, яка в основному голослівно ґрунтується на постулаті, що Навальний – агент Кремля?

Навальний робить дуже багато помилок. Він каже іноді неправильні, популістські речі, він не цілком чесний і щирий щодо Криму, щодо України, але це тому, що його зараз цікавлять російські виборці, а не українські. Якщо він заявить, що він поверне Крим, то втратить величезну підтримку багатьох людей в Росії. Навальний визнавав уже багато разів, що анексія Криму – це злочин, це незаконно. Він визнавав, що російські війська перебувають в Україні і що вони ведуть агресивну війну. Якщо станеться диво, і, скажімо, гіпотетично Навальний прийде до влади, то я думаю, що він поверне Крим, і найголовніше – він зупинить війну в Україні. Сьогодні це – найгарячіша тема, тому що там продовжують гинути люди, продовжують гинути найкращі ваші хлопці, сіль землі. Одні можуть просиджувати цілими днями у Facebook і таврувати один одного, влаштовувати політичні баталії, таврувати в тому числі й Навального. А в цей час інші, справжні хлопці, захищають батьківщину і гинуть. Тому я впевнений, що, якщо Навальний прийде до влади, він зупинить війну в Україні.

У будь-якому разі, Навальний знайшов єдине слабке місце в кремлівській стіні. Це – корупція. І він б’є в це слабке місце. Він висміює режим, висміює Медведєва, висміює Путіна. І ось це для режиму – найстрашніше, тому що режим Брежнєва почав сипатися, коли основним привітанням один одному став новий анекдот про Брежнєва. Тепер Навальний доводить ситуацію до цього. Він – не ідеальний політичний лідер, і я на демократичних виборах не проголосував би за нього як за президента Росії, але проголосував би в єдиному випадку, якби він був суперником Путіна. Його роль в історичному контексті розвитку Росії сьогодні позитивна, тому сьогодні слід його підтримати. І я впевнений, я навіть знаю, яким буде механізм повернення Криму.

Письменник, військовий журналіст та фотограф Сергій Лойко Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

– Яким?

– Я думаю, що Крим змушений буде повернути будь-який політик, який змінить Путіна. За Путіна цього не станеться в будь-якому випадку. Але Крим – це ключ до того, щоб повернутися у світову спільноту, щоб були зняті санкції, без цього жодні санкції не будуть зняті, так чи інакше, Крим доведеться повертати. А повернуть його так само, як і вкрали – крадькома, обманом. Тобто влаштують референдум, на якому, цілком можливо, кримчани вже висловляться за те, щоб повернутися в Україну, тому що вони вже добряче наїлися путінізму і починають розуміти, яку вони зробили величезну помилку. Хоча, як би вони не голосували на тому “референдумі” (2014 року, – “Апостроф”), результати його були відомі задовго до того, як цей “референдум” відбувся. І зараз, цілком можливо, влаштують такий саме “референдум”, на якому в Кремлі вирішать, що громадяни висловилися за те, щоб повернутися в Україну – і ось Крим повертається. Це було б смішно, якби не було так сумно.

Але головне, щоб Крим повернувся в Україну, і він до неї повернеться – законним чи незаконним шляхом. Законний шлях – це визнати злочини Путіна, визнати всі рішення, ухвалені за його влади, незаконними і, відповідно, повернути Крим на місце. Але я думаю, що цього не станеться, а, швидше за все, це відбудеться в результаті чергового такого фейкового “референдуму”, щоб хоча б якось заспокоїти населення всередині Росії.

– Що думаєте про сьогоднішню ситуацію на Донбасі? Як довго може тривати позиційна війна?

– Війна закінчиться, як тільки Путін буде усунутий від влади, буде знищений або просто піде. Хоча сам він не піде. Єдине, як він може піти, так це – піти в інший світ. З цим потрібно пов’язувати надії, але, судячи з того, в якій формі він знаходиться, це ще може тривати 30 років. Йому необхідна ця війна на Донбасі, він буде її підтримувати всіма силами. Зараз він вже не може вести повноцінну війну проти України. Час минув. Він ані економічно, ані політично зараз цього робити не може. Але йому важливо підтримувати це тліюче вогнище напруженості в Україні, знову, тільки для внутрішнього користування, щоб показувати людям: ось бачите, вони вийшли на Майдан – і чим усе це закінчилося? Це закінчилося “громадянською війною”. Більшість росіян продовжують вірити в це.

– І тому таку ось “діряву валізу”, як ви її назвали, будуть і далі підтримувати?

– Так. Війна в Україні скінчиться в один прекрасний день, причому вона скінчиться саме в один день. І це буде прекрасний день, коли кордон буде відданий під контроль України, російські війська і важке озброєння буде виведено з України. У цей же день розчиняться, випаруються в повітряному просторі плотницькі, захарченки і всі ці персонажі, всі ці послідовники Гіві і Мотороли, вони просто зникнуть – і Донбас повернеться в Україну. Власне, він завжди залишався частиною України, незаконно відторгнутою.

А далі вже почнеться важкий період адаптації. Головне тут – не наламати дров. Але це вже Україна сама має вирішувати, це внутрішні справи України, у які я, на відміну від багатьох московських лібералів, намагаюся не лізти. Тому що я як представник нації-агресора просто не маю морального права критикувати владу України або українців за будь-які рішення, які сьогодні ухвалюються, зокрема і за нещодавню велику подію – позбавлення Саакашвілі громадянства. Я не маю права з цього приводу висловлюватися, хоча маю свою особисту думку.

– Ви колись сказали, що тисячолітня історія Росії – це історія рабів. Що постпутінський президент у такому випадку може запропонувати народу?

– Путін здійснив величезну творчу роботу з обидлення російського населення. У 90-ті роки здавалося, що далі обидляти нікуди. Але в цьому сенсі дно взагалі неможливо промацати. Тому Росія дуже довго буде виходити з цього генетичного колапсу. Власне, тут Путін – вишенька на торті, тому що ця генетична чистка проводилася в Росії останні 100 років: революція, громадянська війна, сталінські репресії, ГУЛАГ, застій, війна, зараз її вже називають не “велика вітчизняна”, а Друга світова війна. Тому що “велика вітчизняна” – це просто міф, коли Сталін кинув “велику вітчизну” на поталу фашистам, кинув величезну армію на розтерзання. Як була пісня, знаєте, “последний матрос Севастополь покинул”. Насправді з’ясувалося, що не залишав матрос Севастополь, ніхто їх не вивозив, а вивезли на підводних човнах і на останніх катерах начальство й документи, а всіх матросів, всю берегову охорону, всіх кинули без допомоги, без харчів, без боєприпасів вмирати або здаватися в полон. І тільки завдяки тому, що просто завалив Сталін Радянський Союз трупами своїх громадян і залив кров’ю своїх громадян, у цій крові непроглядній, з морозами і брудом, загрузла гітлерівська машина і не докотилася до Москви. Тільки на цьому ґрунтується перемога цього “великого” генералісимуса, якого так обожнює Путін, що знову відроджує культ Сталіна. Ця генетична чистка радянського народу, особливо російського народу, тривала 100 років, і сьогодні, дивлячись на Гіві, Моторолу, навіть на Прилєпіна, ми бачимо ось цих справжніх “шарикових”, представників цієї радянської історії.

– І скільки потрібно часу, щоб цю генетичну чистку виправити?

– Два-три покоління. Але дуже допоможе, як я вже сказав, “нюрнберзький процес”.

– Ви згадали про складну адаптацію Донбасу, а як ментально повертати людей?

– Я не можу тут дати правильну пораду. Я – не співробітник ООН, не службовець ОБСЄ, не професіонал в плані соціальної адаптації жертв, які перебували на окупованих територіях. Я думаю, в Україні дуже багато фахівців, які з міжнародною допомогою можуть ці питання вирішити.

– До речі, чи буде англійською мовою “Рейс”?

– Якщо якесь американське або англійське видавництво купить “Рейс”, то буде. Зараз у мене дуже хороший міжнародний агент Томас Відлінг. До речі, Томас Відлінг свого часу співпрацював із Захаром Прилєпіним. Як тільки Прилєпін оголосив про те, що він їде політруком на Донбас, пан Відлінг припинив з ним співпрацю. І після цього я звернувся до нього, тому що я дуже довіряю цій людині, поважаю і захоплююся його вчинком. І зараз він представляє мої романи “Рейс” і “Аеропорт” за кордоном.

– Ви вели переговори з провідними голлівудськими студіями щодо екранізації роману “Аеропорт”. Чи буде фільм?

– Наприкінці вересня вже буде ухвалене остаточне рішення. Думаю, що в жовтні ми вже точно про це дізнаємося. Поки не можу вдаватися в деталі, але ведуться активні перемовини.

– А синопсис буде ваш або з кимось у співавторстві?

– Ні, синопсис буде американський. Не думаю, що він буде поганий.

– Що у вас зараз в роботі? Є нові задуми щодо тем, сюжетів?

– Я зараз перебуваю в такій, знаєте, післяпологовій – не депресії, але принаймні ситуації, коли я все ще живу в цьому романі. Я ще не зміг від нього відірватися, тому мені якось потрібно пережити цей роман і потім почати думати про щось інше. У мене є сюжет книги, яку точно надрукують у Росії, а для мене це було б дуже важливо, щоб російські читачі теж почали читати мої романи. У мене є сюжет, я вже про це розповідав, дуже цікавий – про капітана далекого плавання.

– Це не буде стосуватися військової теми?

– Ні. Капітан далекого плавання, який любить дівчину, а дівчина любить його. Але є хлопець, який її теж любить, негативний герой. Він пише донос на капітана далекого плавання, його заарештовують, заточають в замок, у в’язницю, де він знайомиться зі старим, який у маренні розповідає, що у нього на якомусь острові закопані незліченні скарби. Старий вмирає, а в цьому замку прийнято мертвих в’язнів викидати у вікно в мішках. Наш герой забирається в мішок замість старого, його викидають в море, хвилею його прибиває на цей острів. Він стає неймовірно багатою людиною, повертається в свою країну і мститься всім лиходіям. Такий роман, я думаю, в Росії із задоволенням опублікують (Посміхається).

– Як ви оцінюєте рішення України щодо обмеження на ввезення російських книг, заборони на в’їзд до країни російським діячам культури?

– Я вам так скажу: поки йде війна, напевно, у цьому є сенс. Коли війна закінчиться, а вона обов’язково колись закінчиться, тоді заборонні заходи культурного характеру будуть, звичайно ж, безглузді. І ці заборони, скоріше за все, будуть скасовані.

Advertisements